Ізраїльська держава обкладає податками своїх резидентів, незалежно від способу, кількості та території отриманих доходів. Важливим фактором є те, що резидентство не прив’язане до громадянства. За основу оподатковування береться місце проживання і центр життєвих інтересів громадянина. Тобто, якщо ви, маючи ізраїльський паспорт, продовжуєте жити в будь-якій іншій країні, крім Ізраїлю, то резидентом не станете. Термін “резидент” в Ізраїлі використовують дві структури:

• податкова інспекція або Мас Ахнас;
• інститут національного страхування або Біту Леумі.

Перша організація визначає порядок і суму стягнення, а також повернення коштів. Друга — регулює отримання або припинення виплат допомоги.

Отримавши статус “резидент”, людина може розраховувати на медичне обслуговування за рахунок державної страховки. Навіть ті резиденти, які не проживають на території Ізраїлю, теж є учасниками державного страхування, згідно із законами Біту Леумі.

Дотепер, чіткого, структурованого позначення поняття “резидент” не існує. По суті, два відомства надають резидентство, спираючись на самостійно підібрані критерії.

Резидент Біту Леумі зберігає свій статус незалежно від країни проживання та тимчасової відсутності в Ізраїлі. Головне, щоб основним місцем проживання була Ізраїльська держава. Співробітники інституту національного страхування надають медичну страховку особам, які мають резидентство і регулярно, в повному обсязі сплачують внески.

Згідно з умовами Біту Леумі, статус резидента скасують якщо доведено що:

• людина не живе в країні більше як 5 років;
• людина не живе в країні більше як 2 роки, при цьому не сплачує внески.

Тобто, якщо ви законослухняний громадянин, не маєте заборгованості перед інститутом соцстрахування і тривалий час не живете в Ізраїлі, то після п’ятирічного невідвідування країни можете розраховувати на відновлення медичного обслуговування. Однак у виняткових випадках, співробітники Біту Леумі можуть проводити перевірки і якщо з’ясовується, що громадянин більшу частину часу на рік проводить за кордоном, то резидентство можуть навіть не розглядати. Тобто, попри відсутність основних критеріїв відбору, можливості тривалий час проживати за кордоном, все ж важливо, щоб людина основною країною для проживання вважала Ізраїль, крім цього, перебувала на території понад 50% часу у році. В протилежному випадку, навіть постійна оплата внесків не дасть гарантії на отримання державного страхування на медобслуговування.

Доходи ізраїльського резидента

Відповідно до Закону про прибуткові податки, оподаткуванню піддаються всі доходи резидента незалежно від джерел, способів, території отримання. Податкове резидентство визначається за кількома критеріями, кожен з яких може стати головним або не знадобиться взагалі.

З точки зору податкових відомств, основним для податкового платника є “центр життя”, так званий об’єктивний критерій. В цьому випадку важливо, скільки часу резидент проживає в Ізраїлі, якщо більше ніж 183 днів в році, то проблем з отриманням державної страховки виникнути не повинно. Звичайно, враховуються різні ситуації, наприклад, людина проживає два роки поспіль в Ізраїлі, а на третій тільки місяць, решту ж часу за кордоном, то статус резидента зберігається.

Існує також суб’єктивний критерій, де для “центру життя” важливі цілі і наміри платника податків, до яких відносять:

• Сімейний стан резидента, місце проживання рідних.
• Наявність житлових квадратних метрів, які можна здавати в оренду.
• Запис на облік в Консульство Ізраїлю в країні, де проживає резидент (не обов’язково для ізраїльських громадян).
• Причини звільнення з місця роботи.
• Наявність рахунків, ощадних програм, кредиток в ізраїльських банках.
• Регулярні внески в Біту Леумі.
• Відсутність квартири за кордоном.
• Активна участь в партіях, різних громадських організаціях, клубах і так далі.
• Відсутність будь-яких дій з метою отримання другого або подвійного громадянства.

Варто відзначити, що податковим резидентом можуть стати особи, які підпадають під суб’єктивний критерій, хоч проживають тривалий час в Ізраїлі та за логікою претендують на резиденство, але по факту не є ними.

Природно, кожен окремий випадок розглядається індивідуально. Неодноразово податкова інспекція і потенційний резидент відходять від загальноприйнятих правил відбору через об’єктивні більш важливі причини. Наприклад співробітники Сохнут, Натив, інших подібних організацій не підпадають під вищевказані критерії однак вважаються резидентами. Також є група людей (журналісти, державні службовці, спортсмени), які хоч і проживають тривалий час в Ізраїлі і за логікою претендують на резиденство, але по факту не є ними.

Існує поняття як іноземний резидент, до якого відносять громадян Ізраїлю, проживаючих більше року із двох в іншій країні, де облаштували “центр життєвих інтересів”.